Людина походить від вірусів

Сьогодні вже відомо, що гени, найважливіший елемент передання у спадщину інформації, туляться на жалюгідних двох відсотках людської ДНК, у той час як більша частина геному, так званим, сміттям. 

«Сміттєві послідовності», junk sequences - ненаукова, але дуже поширена назва тих ділянок ДНК, які не несуть генів і чия функція ще невідома або встановлена не повністю. Чому ж у геномі залишилися непотрібні ділянки? Невже за мільйони років дії природного відбору не можна, врешті-решт, викинути «сміття»? Адже копіювання ДНК - енерговитратний процес. 

Багато хто і не підозрює, що в той час як людство всіма силами намагається позбавити себе від вірусів, ворог уже спокійнісінько розташувався в самому нашому геномі. Причому віруси мають у людській ДНК вельми солідне представництво - вони займають близько 8% всієї ДНК, так що, можна сказати, людина походить не тільки від мавпи, а  й, якоюсь мірою, від вірусу.

Віруси, що містяться в геномі, називаються ендогенними, тобто внутрішніми, ретровірусами. Вони відносяться до групи ретровірусів, що отримала своє ім'я за спроможність повертати назад процес транскрипції. До того як був вивчений життєвий цикл цього типу вірусів, передбачалося, що єдиний можливий напрям передачі генетичної інформації - ДНК -> РНК -> білок. Тим не менше ретровірусу вдається розгорнути перший етап цієї схеми в зворотному напрямку. 

Поверхня Марса виявилася забрудненою сміттям із Землі

Фахівці NASA з цікавістю і подивом розглядають чергову партію знімків поверхні Червоної планети, надіслану марсоходом Curiosity. Цього разу марсохід, як зазвичай, дивився собі під ноги. За словами фахівців, цікавого там було мало, один пісок. Але потім зображення збільшили, тоді і з'явилось одне незвичайне питання: звідки на поверхні Марса з'явився шматок поліетиленового пакету?

Схоже, що проблема забруднення навколишнього середовища дісталася до поверхні планет, на які не ступала нога людини. Звісно, коли на іншій планеті знаходять такі артефакти, багато хто відразу починає говорити про їх неземне походження.

Однак, президент Санкт-Петербурзької федерації космонавтики Олег Мухін категорично відкидає подібні припущення: «За шматочком поліетилену говорити, що на Марсі є життя – несерйозно. Повинні бути більш вагомі докази. Швидше за все, поліетилен, знайдений на поверхні Марса, – це шматок обшивки самого космічного апарата».

- Якщо припустити, що шматок поліетилену, який видно на знімку, – предмет побуту марсіанської цивілізації, то виникає ряд питань, - зазначив Олег Мухін. – Якщо цивілізація на Червоній планеті досягла такого рівня, що може виробляти поліетилен, то сліди її діяльності мали б чітко виражений характер. Не може бути такого, що під поверхнею планети живуть істоти, які випадково викинули шматок поліетилену на поверхню.

Миколаївський метрополітен унікальний в України

В кінці вісімдесятих років у військових цілях в режимі  найсуворішої секретності було побудоване метро в Миколаєві – єдине в Україні, що побудоване без вказівки з центру. Відомі тунелі миколаївських катакомб, а саме - верхнього їх ярусу, виявилися досить широкими і стійкими, щоб в радянський час по них проклали вузькоколійну дорогу. Вона використовувалася в основному для підвозу сировини до промислових об'єктів та постачання стратегічних військових заводів. Під час відлиги про неї призабули і після низки аварій, що трапилися з причини відсутності профілактичних ремонтів підземних залізничних шляхів , закрили. Пізніше, під час перебудовного транспортного колапсу один з мешканців  Миколаєва, що працював тоді в Московському метрополітені, розробив технічний план прокладки комунікацій за готовими тунелях катакомб, які потрібно було тільки зміцнити і забезпечити двупутной колією стандартної ширини. План півтора роки пролежав непоміченим. А у  1988 році на місцевому рівні було прийнято рішення про будівництво. Проектировку перегонів довірили одному з молодих фахівців Мосметробуду Володимиру Васильєву.  

Швидкість, з якою будували миколаївське метро, та ще в складний постперебудовний час, здається неправдоподібною – однак, якщо врахувати, що практично все воно оборудовалось у вже готових тунелях, нічого дивного в тому немає. Будучи найдорожчим метро в Україні, миколаївське метро окупає витрачені на нього кошти і зовсім не здається зайвим для півмільйонного міста